Закладка виноградника
У зоні суцільного зараження філоксерою, куди відноситься Краснодарський край, посадку винограду виробляють в основному щепленими саджанцями. При цьому треба пам'ятати, що виноградні кущі, вирощені з щеплених саджанців, більш вимогливі до ґрунтових умов, ніж кореневласні, вони менш стійкі до шкідливої дії солей на засолених ґрунтах, до ущільнення і наявності вапна в них. При підготовці ґрунту до посадки винограду обов'язково докорінне поліпшення її родючості, особливо на ділянках з густою, бідної живильними речовинами ґрунтом. Для цього застосовують крупний пісок (до 50% від обсягу ґрунту), дернову ґрунт, перегній, компости, дрібно подрібнений (до 1 -10 мм) будівельне сміття, подрібнений пінопласт з розрахунку 100-200 г на 1 м2.
На ділянках, засмічених кореневищними (Свинорой, гумай, пирій повзучий) та коренеотприсковими (в'юнок польовий, осот, ластовень гостролистий та ін) бур'янами, до знищення їх треба приступити до підготовки фрунту до посадки. В протягом 1,5-2 місяців необхідно знищувати проростки шляхом глибоких саповок, вичісувати і спалювати подразнень коріння. Восени під зиму рекомендується посіяти однорічні трави, краще гірчицю, яка активно пригнічує бур'яни цієї групи, і закласти їх у ґрунт навесні при перекопуванні до цвітіння.
На старопахотних ділянках або на схилах з невеликим шаром ґрунтового покриву для покращення родючості слід посіяти восени трави, переважно бобові, на зелене добриво. Рекомендується висівати горохи, пелюшку, вику, чину від 10 до 15 г насіння на 1 м2 врозкид або рядами з відстанню 15-20 см на глибину до 4-5 см. Навесні зелена маса у фазі цвітіння зашпаровується в ґрунт на глибину 10-12 см при достатньому зволоженні ґрунту і 15-18 см - при недостатньому. Сидерати можна сіяти і весною з наступною заробкою в ґрунт у фазі цвітіння, але в цьому випадку їх обов'язково поливають. Перед посівом трав слід внести фосфорно-калійні добрива з розрахунку 120-150 г одинарного суперфосфату і 60-80 г калійної солі на 1 м2.
Підготовка ґрунту до посадки зводиться до глибокої перекопуванні з оборотом пласта (легких піщаних, супіщаних-на глибину 60-70 см, скелетних - 80, важкосуглинистих і глинистих - до 60 см). Верхній шар, найбільш багатий органічною речовиною і елементами мінерального живлення, при цьому переноситься вниз - в майбутню зону розвитку активної кореневої системи, а нижній, малопродуктивний, виноситься у верхні горизонти ґрунту. Таку обробку ґрунту слід проводити не менш ніж за 2-3 місяці до посадки винограду. Кращий час для її проведення осінь або початок зими, оскільки ґрунт, перебуваючи в пухкому стані, буде активно поглинати вологу опадів, встигне добре осісти до посадки. Глибока перекопка дуже сухого ґрунту створює глибисті і порожнечі на дні, а надмірно вологою - призводить до спресовування верхнього пласта при переміщенні на дно траншеї і ущільненню ґрунту в основній зоні формування кореневої системи. Якщо ґрунти солонцюваті, то нижній шар на поверхню виносити не слід.
При посадці двох і більше рядів винограду краще проводити суцільну глибоку перекопування ґрунту. Це сприятиме активному росту кореневої системи, а, отже, і більш раннього вступу виноградних кущів у пору плодоношення, так як вже на другий рік коренева система повністю освоює площа між кущами. Перед початком суцільної перекопки весь ділянка розбивається на кілька смуг шириною 2-3 м. На початку першої смуги на всю її ширину викопується траншея на потрібну глибину. Земля скидається за її межі. Потім поруч викопується наступна траншея, при цьому верхній шар ґрунту скидається на дно раніше викопаній траншеї, на нього скидається середній шар ґрунту, а нижній заповнює верхню частину траншеї з обов'язковим горбком до 15 см з урахуванням того, що ґрунт дає осадку. Потім проводять перевалку наступної траншеї і так до кінця ділянки.
Перед початком перекопки слід по поверхні ґрунту рівномірним шаром розсипати органічні і мінеральні добрива з наступним закладенням на глибину при перекопуванні. На багатих ґрунтах треба вносити на 1 м2 8-10 кг гною-сипца (орієнтовно одне відро), 100-150 г одинарного суперфосфату, 80-120 г хлористого калію. На бідних змитих ґрунтах вноситься 15-20 кг гною, 250-300 г суперфосфату, 150-200 г калійної солі. Внесення під плантажну перекопування добрив дозволить забезпечити поживними речовинами більшу частину кореневого шару ґрунту. Добрива довгі роки залишаються в засвоєній формі і підвищують урожай протягом 8-10 років.
Для посадки одного ряду винограду викопують одну траншею на потрібну глибину шириною 1-2 м за тим же принципом. При посадці винограду біля стін будинків посадочні ями слід копати не ближче 1,5 м, щоб уникнути осідання стін і кутів будівель при рясних поливах. Догляд за ґрунтом на ділянках, підготовлених для закладання виноградника, зводиться до підтримки її в рихлому і чистому від бур'янів стані. При закладці виноградника на рівнині ряди розташовують з півночі на південь, при цьому досягається краще висвітлення листової поверхні. На схилах - поперек схилу, щоб надалі обробка ґрунту велася в тому ж напрямку. Це сприяє зменшенню змиву ґрунту і втрати вологи опадів. В умовах Краснодарського краю кращий час для посадки винограду осінь і рання весна. Можна садити виноград взимку під час лютневих відлиг, якщо ґрунт не промерзла. Глибина посадки винограду в рівнинних умовах на чорноземних, глинистих і суглинних ґрунтах 45-50 см, на піщаних і супіщаних ґрунтах 50-55 см, на сухих схилах, щебенчатих ґрунтах 60-65 см.
Відстань між кущами в ряду і між рядами залежить від сили росту куща, родючості ґрунту, зрошення, форміровок. На родючих ґрунтах, де застосовуються поливи і кущі мають велику силу росту, відстань між рослинами в ряду повинна бути не менше 1,5 м; між кущами зі слабко середньою силою росту (Шасла, Перлина Саба, Мускат кубанський та ін) - 1,25 -1,5 м; зі середньо сильної (Галан, Кавказький ранній. Десертний, Кардинал, Авгалія та ін) - 1,5-2 м. При веденні винограду на високій шпалері з козирком, на альтанках і пристінних опорах, у виїзних доріг висаджують сильнорослі сорти Нимранг, Молдова, Тайфи рожевий, Карабурну з відстанню між кущами не менше 2,5 м, а між рядами. 2,5-3 м. Чим вище шпалера і Сила росту кущів, тим ширше міжряддя.
Для посадки відбирають здорові саджанці, без ознак пошкодження бактеріальним раком, некрозом, з круговим зрощенням прищепи та підщепи, пагонами діаметром не менше 4,5-5 мм, з визріванням лози не менше ніж на 3-4 вічка, з 3-4-пяточньші корінням діаметром не менше 1,5 мм. Саджанці, вирощені з коротких здерев'янілих та зелених живців, повинні мати достатній однорічний приріст і визрівання лози, що забезпечують потрібну глибину посадки. Вегетуючі саджанці, вирощені в парниках або теплицях, при посадці у відкритий ґрунт на постійне місце в весняно-літній період (травень-серпень) повинні мати не менше 4-5 коренів завдовжки більше 10 см і 1-2 втечі довжиною понад 20 см.
При підготовці саджанців до посадки залишають більш розвинені 1-2 втечі, обрізаючи на 2-3 вічка, на 0,5 см вище верхньої бруньки. П'яткові коріння при посадці в ямки вкорочують до 15-20 см, а під лом - на 3-4 см. Щоб запобігти розвитку верхніх коренів (росозбирачи), усунути прийом катаровкі, на підготовлений до посадки саджанець одягають поліетиленовий чохлик розміром 40х10 см, прив'язавши його вище п'яткових коренів. Верхня частина чохлика залишається вільною при посадці кореневласних саджанця або живця і повинна бути на 5-8 см вище поверхні ґрунту. У щеплених саджанців верхню частину прив'язують до прищепити так, щоб місце спайки знаходилося на 5 см нижче країв чохлика. При весняній посадці саджанці вимочують у воді протягом 1-2 діб, залежно від їх підсихання, бажано в гормональних стимуляторах зростання - гібереліни (25 мг на 1 л води), фосфоробактеріном (1-2 мг на 1 л), гетероауксином (200 -300 мг на 1 л).
В аматорському виноградарстві застосовують два способи посадки в ямки і під лом. Ямки діаметром 30-40 см і глибиною 60-70 см копають безпосередньо перед посадкою. На дні робиться невеликий горбок з розпушеної землі. Якщо під плантажну перекопування вносилися органічні і мінеральні добрива, то пріпосадочне добриво можна не вносити. Якщо не застосовувалися, то вносять до 2-4 кг перегною з додаванням 40-50 г одинарного суперфосфату, 20-30 г аміачної селітри і до Ю-20 г калійної солі. Все це перемішується з ґрунтом, потім робиться горбок, який присипається 5-10-сантиметровим шаром ґрунту, щоб не допустити прямого контакту добрив з корінням саджанців. На горбок ставлять саджанець, засипають на 2/3 землею, злегка ущільнюючи, а потім заливають водою. Якщо ямки сухі, то спочатку їх заливають водою, ставлять саджанець, а потім засипають на 2/3 землею, яка з водою утворює пульпу і заповнює всі порожнечі. Потім ямки повністю засипають ґрунтом. При осінньої і зимової посадки в покривної і непокривної зонах насипається горбик висотою 15-20 см, при весняній посадці - 5 - 10 см.
Після посадки ставляться кілочки-покажчики, щоб не збити розвиваються бруньки навесні при разокучуванні. На родючих, удобрених, легких по еханіческому складу ґрунтах посадку можна проводити під лом. Робиться отвір на потрібну глибину, обертальним рухом збільшується діаметр свердловини. У свердловину заливається земляна балакуха з додаванням добрив в невеликих дозах з метою збагачення прикореневого об'єму ґрунту на початку вегетації саджанців. Готують розчини добрив наступним чином. В окремих ємностях готують 30%-ві маткові розчини кожного виду добрив, для чого розчиняють 1 кг відповідного добрива в 10 л води. Потім на кожні 10 л води додають 10%-ного маточного розчину: аміачної селітри 0,24 л, суперфосфату 0,54 л, калійної солі 0,2 л. В одну свердловину виливають від 1 до 1,5 л мінерального розчину з додаванням землі. На бідних мелкоземом або глинистих ґрунтах земляну бовтанку роблять гущі. Після вбирання води біля основи свердловини утворюється удобрена земляна пульпа. Туди на повну глибину поміщають саджанець і швидким рухом піднімають догори, забезпечуючи нормальне положення корінців у свердловині.
Потім отвір засипають землею, ущільнюють її шомполом навколо саджанця, рослини підгортають горбком і ставлять кілочки-покажчики. Через 10-12 днів після посадки, якщо не пройшли дощі, саджанці поливають - не менше 5-8 л води на кожен. Повторюють полив через 20-25 днів. Щоб поліпшити водний режим ґрунту за рахунок зменшення випаровування з поверхні, знищення бур'янів у зоні ряду, ранньою весною перед посадкою по лінії ряду розкладають чорну або зелену поліетиленову плівку шириною 1 м. На краю плівки насипається земля. Отвори для посадки роблять ломом через поверхню плівки.
Для посадки вегетативних саджанців копають ямки діаметром 25-30 см, глибиною 45-60 см, заливають їх водою, ставлять саджанці на дно, розірвавши стінки і дно стаканчиків та засинаючи яму на 2/3 землею, яка з водою утворює пульпу і заповнює всі порожнечі (рис. 1, 3). Через 5-10 днів після посадки слід провести полив саджанців по борознах або через отвори діаметром 2,5-3 см, зроблені шомполом або ломом навколо рослини. Витрата води 8-12 л. на одну рослину. Протягом вегетаційного періоду треба утримувати ґрунт у пухкому, вільному від бур'янів стані, провести 2-3 поливу. Після появи пагонів над пагорбами обережно розпушують кірку і в липні розрівнюють горбки. Протягом літа, коли довжина пагона досягає 15 - 20 см, і в подальшому, при появі. 2-3 нових листочків, проводять обприскування 1%-ним розчином бордоської рідини, щоб попередити появу мілдью, і 2-3-обпилювання сіркою проти оїдіума. У перший же рік ставлять опору, можна тимчасову, у вигляді кілків довжиною 100-130 см. Особливо це важливо, якщо виноград буде вестися на високоштамбовой форміровці.
При обробітку винограду на вертикальній шпалері пагони розташовуються в одній вертикальній площині, що створює зручності при проведенні робіт в міжряддях, збиранні врожаю. Вертикальна дротяна шпалера проста по пристрою, зручна в експлуатації, тому вона отримала найбільше розповсюдження. Для пристрою вертикальної шпалери можна використовувати дерев'яні кілки діаметром від 7-8 до 10-12 см, довжиною 2-2,5 м старі металеві труби і куточки, залізобетонні стовпи і металеву дріт. Складається вона з якірних, проміжних стовпів і натягнутої уздовж ряду дроту. Якірні стовпи, які несуть основну фізичне навантаження, встановлюють по краях ряду, а проміжні в ряду через 5-7 м на глибину 50 см. Їх встановлюють строго вертикально, а якірні - з невеликим ухилом у протилежну від ряду сторону, фіксуючи упорами. Упори, встановлені з нахилом 55-60 ° до якірного стовпа з боку ряду, вгорі зміцнюються дротом.
Перший дріт натягують на відстані 50 - 70 см від землі, наступні - через 40-45 см, в залежності від наявності ярусів. Для шпалери використовується дріт діаметром 2; 2,4; 3,4 мм. Таке розташування дротів (одинарних або подвійних) найбільш прийнятно в покривної зоні. У непокривної, де особливо поширені високоштамбові виноградники з форміровками за типом двохплечевого кордону, обмежуються створенням лише двох ярусів: перший ярус з двох дротів на висоті 100-120 см від поверхні ґрунту і другий - через 25-30 см. Для збільшення терміну експлуатації дерев'яних стовпів нижні кінці їх перед установкою необхідно протравити 5-6%-ним мідним купоросом. Тривалість протруювання 5-7 днів. При натягу дроту необхідно дотримуватися таку послідовність: в першу чергу натягують дріт верхнього ярусу, потім середнього і нижнього, а не навпаки. Для натягування шпалерної дроту існують дуже прості по пристрою ручні натягувачи, що представляють собою скобу, виготовлену з дроту діаметром 8-10 мм. Дріт спочатку натягують вручну, а потім вставляють всередину натягувача воротком починають крутити його вліво або вправо до повного натягу дроту.
На родючих, вологозабезпеченість ґрунтах кущі сильнорослих сортів винограду при потужних форміровках максимально можливий урожай формують на двох площинних шпалерах. При такій конструкції на кожному ряду розташовуються дві площини, що розходяться догори (рис. 3,1). Відстань між рядами при двох площинних шпалерах повинно бути не менше 2,5 - 3 м. Виготовляється така конструкція з тих же матеріалів, що і вертикальна, а відрізняється вона розташуванням поперечних планок по числу ярусів дротів. Крайні стовпи кріпляться до упору так само, як при вертикальних шпалерах. Перша поперечна планка довжиною 20-25 см зміцнюється на стовпі на відстані 50-70 см від поверхні ґрунту. Другу планку довжиною 50 см укріплюють вище першої на 45-50 см. Третю планку довжиною 120-150 см укріплюють на самому верху стовпа. Дріт натягується по краях поперечних планок всіх ярусів.
Для вирощування винограду, посадженого близько біля будівель, уздовж огорож, на межі ділянок, можна застосовувати шпалеру з козирком і альтанки. Пристрій, шпалери з козирком наступне. Два-три дроті закріплюють на стовпах, як у вертикальній шпалери, а інші розташовують на козирку - прибитої під тупим кутом у верхній частині стовпа планці. При цьому досягається хороше освітлення і провітрювання пагонів, грона під власною вагою звисають, їх зручно зрізати.
В аматорському виноградарстві великого поширення набули й альтанки всіляких конструкцій. Кожен вибирає конструкцію альтанки з урахуванням своїх вимог до неї та можливості виготовлення. Однак потрібно, врахувати, що установку шпалерної опори на винограднику покривної зони потрібно закінчити до початку другої вегетації. У непокривної зоні установку шпалери можна проводити в перший рік вегетації, з моменту появи молодих пагонів винограду. Виноградні рослини, вирощені на опорі, зазвичай більш потужні, більш продуктивні, і більш довговічні. Для вирощування винограду, посадженого близько біля будівель, уздовж огорож, на межі ділянок, можна застосовувати шпалеру з козирком і альтанки. Пристрій, шпалери з козирком наступне. Дві-три дроту закріплюють на стовпах, як у вертикальній шпалери, а інші розташовують на козирку - прибитої під тупим кутом у верхній частині стовпа планці. При цьому досягається хороше освітлення і провітрювання пагонів, грона під власною вагою звисають, їх зручно зрізати.