Деталі, що складають машину, зв'язані між собою тим або іншому способові. Ці зв'язки можна розділити на рухливі (різного роду шарніри, підшипники, зачеплення й ін.) і нерухомі (різьбові, зварені, шпонкові й ін.). Наявність рухливих зв'язків у машині обумовлено її кінематичною схемою. Нерухомі зв'язки обумовлені доцільністю розчленовування машини на вузли і деталі для того, щоб спростити виробництво, полегшити зборку, ремонт, транспортування і м. п. Нерухомі  зв'язки  в  техніку  називають  з'єднаннями. По ознаці роз'ємності усі види з'єднань можна розділити на:
    рознімні
    нероз'ємні.
Рознімні з'єднання дозволяють роз'єднувати деталі без їхнього ушкодження. До них відносяться:
    різьбові,
    штифтові,
    клемові,
    шпонкові,
    шлицеві,
    профільні з'єднання.
Нероз'ємні з'єднанні не дозволяють роз'єднувати деталі без їхнього ушкодження. Застосування нероз'ємних з'єднань обумовлено в основному технологічними й економічними вимогами. До цієї групи з'єднань відносяться:
    заклепувальне,
    зварні,
    з'єднання з натягом (пресові).
З'єднання є важливими елементами конструкцій. Багато аварій та інші неполадки в роботі машин і споруджень обумовлені незадовільною якістю з'єднань. Так, наприклад, досвідом експлуатації вітчизняних і закордонних літаків установлено, що довговічність фюзеляжу визначається насамперед руйнуваннями від втоми, з яких до 85% приходиться на різьбові і заклепувальні з'єднання. Відзначимо також, що в конструкціях сучасних важких літаків нараховується до 700 тис. болтів і до 1,5 млн. заклепок. Читать далее
 

Размер 493 kb