Якщо грунт торф'яний

  Що робити, якщо грунт торф'яний? За допомогою яких агротехнічних прийомів можна підготувати її для вирощування овочів і картоплі?  Майже всі ділянки з торф'яними ґрунтами потребують осушення, яке необхідно провести перш, ніж приступити до їх обробки. Нагадаємо, що ґрунти, у яких потужність торф'яного верхнього горизонту не перевищує 30 см, відносять до торф'янистим, а при більшій потужності (деколи вона доходить до 2-х і більше метрів) - до торф'яним. Торф'яні ґрунти бувають різної кислотності - від слабокислою і навіть близькою до нейтральної (у торф'яних болотних низинних ґрунтів) до сільнокіслой (у торф'яних болотних верхових грунтів). Одним з важливих прийомів окультурення болотних ґрунтів є внесення вапна. Її дозу визначають залежно від ступеня кислотності. При рН 4,7-5 рекомендують внести 100-300 г вапна на 1 кв. м, при рН 4,3-4,7 - до 500 г, при рН 3,9-4,3 - до 800-1000 г і більше. Вапно розкидають по поверхні торф'яного шару і перекопують на штик лопати.

Торф'яні ґрунти відрізняються високим вмістом органічної речовини та азоту. Проте всього 1-3% азоту від загальної кількості знаходиться у вигляді нітратних і аміачних сполук, доступних рослинам. При осушенні та численних обробках (перекопування, розпушування) відбувається енергійне розкладання органічної речовини, утворюється багато нітратів, рослини ними добре забезпечені і навіть не встигають їх використовувати. У цьому випадку велика частина нітратів може вимиватися з ґрунту в ґрунтові води і забруднювати їх. Це треба врахувати тим, у кого є присадибна ділянка. У той же час торф'яні ґрунти характеризуються невисоким вмістом фосфору і низьким калію.

При первинному окультуренні торф'яних ґрунтів під осінню перекопування рекомендують внести 40-50 г/м2 хлористого калію. До весни хлор вимиється в більш глибокі шари ґрунту і не зробить шкідливого впливу, а калій закріпиться в доступній для рослин формі у верхньому шарі ґрунту. Навесні слід внести приблизно по 50 г/м2 простого або по 20-25 г подвійного суперфосфату. На тлі високих доз фосфорно-калійних добрив позитивне дію роблять невеликі дози азотних добрив - 10-15 г сечовини або 15-20 г аміачної селітри на 1 м2.

 Форми і дози мінеральних добрив можуть бути іншими. При їх внесення варто враховувати рекомендації, які зазвичай поміщають на упаковці. Незважаючи на те, що торф'яні ґрунти багаті органічною речовиною і азотом, є багато даних, що свідчать про те, що внесення гною (1-2 кг/м2) збільшує врожай багатьох культур, наприклад, огірків, капусти. На торф'яних ґрунтах необхідно вносити мікродобрива, насамперед мідні: мідний купорос з розрахунку 2-2,5 г/м2, попередньо розчиняючи їх у воді і поливаючи грунт з лійки. Хороші результати дає внесення борних мікродобрив. Найчастіше для некореневої підгодівлі розсади або дорослих рослин беруть 2-3 г борної кислоти на 10 л води (1 л цього розчину обприскують рослини на площі 10 кв. М).

 При вирощуванні різних культур на осушених торфовищах вкрай важливий своєчасний полив рослин. При пересиханні верхній шар торфу погано вбирає воду, при поливі вона скочується з грядки, рослини страждають від нестачі вологи. Під впливом осушення, численних обробок ґрунту, а також внесення добрив і зміни реакції ґрунтового розчину в результаті вапнування посилюється діяльність ґрунтових мікроорганізмів, і розкладання торф'яного шару (мінералізація) може відбуватися дуже швидко. З одного боку, цей процес потрібний, так як йде як би «оземленення» торф'яної маси, збагачення її доступними для рослин формами азоту та іншими поживними речовинами.

 Але, з іншого боку, руйнується торф'яний шар, зменшується його потужність, або, як кажуть фахівці, відбувається спрацювання торфу, втрата органічної речовини та вимивання азоту у вигляді нітратів. Щоб уникнути цього, на поверхню торф'яної ґрунту насипають мінеральний грунт - пісок або глину (приблизно по 20-40 кг/м2) і при перекопуванні перемішують з торфом. При цьому поліпшуються водний, тепловий і поживний режими і запобігається швидке розкладання торф'яних ґрунтів. Інший прийом поліпшення болотних ґрунтів з успіхом застосовували ще в кінці минулого століття. На поверхню осушеного торф'яного грунту насипають пісок шаром 10-15 см. При обробці ґрунту його не перемішують з торфом. Пісок оберігає торф від висушення і від надмірно швидкої мінералізації, іншими словами - від руйнування.