Дайте ґрунту відпочити

  Обробляючи на своїй ділянці одні й ті ж культури на одному і тому ж місці, землероби переконалися, що урожай з кожним роком зменшується в кілька разів у порівнянні з застосуванням сівозміни. Це явище було названо ґрунтовтоми, причини якого полягають в наступному. Різні рослини споживають з ґрунту неоднакова кількість поживних речовин. Картопля бере з неї азоту і калію в два рази, а буряк - в три рази більше, ніж зернові культури. А ось бобові рослини (горох, квасоля, соя, сочевиця, боби) споживають з ґрунту багато калію і фосфору, а кількість азоту навіть підвищують.

 Таким чином, причина зниження врожаїв при повторній культурі полягає в однобічному використанні поживних речовин. Щоб не допустити виносу одних і тих же поживних речовин з ґрунту у великих кількостях, використовують чергування культур.

 Рослини мають різну кореневу систему, тому одні засвоюють їжу з верхніх шарів грунту, а інші - з нижніх і переносять її в верхні, надаючи харчування подальшим культурам. Так, наприклад, гречка, гірчиця, редька олійна, люпин добувають харчування з малорозчинних сполук і залишають деяке його кількість для більш слабких в цьому відношенні культур.

 Простежується також різну дію рослин на грудкувате ґрунту (структуру). Картопля і буряк через обробок руйнують структуру, до того ж мало залишають після себе кореневих залишків для освіти родючого верхнього шару. В результаті грунт набуває білястий колір, розпорошується і погано утримує поживні речовини і воду. Бобові (люпин, горох, квасоля, соя, сочевиця, боби) і хрестоцвіті культури (гірчиця, редька олійна, ріпак озимий та ярий, перко, рижик) залишають більше кореневих решток і тому роблять грунт більш родючий, що утримує воду.

 Не всі рослини однаково борються з бур'янами. Більш високорослі не сильно реагують на бур'яни, вони їх самі пригнічують, а ось повільно розвиваються культури, навпаки, заростають ними. Тому чергування культур сприяє зниженню засміченості посівів.

 Беззмінне обробіток або часте повернення культури на одне і те ж місце викликає накопичення хвороб, однак вони знищуються кореневими виділеннями інших видів рослин, що висіваються на зміну. При беззмінних посівах накопичуються також специфічні шкідники: колорадський жук, хрестоцвіті блішки, цибульна муха та інші.

 Досвід показує, що ґрунтовтоми не можна зняти високою агротехнікою. Внесення мінеральних і органічних добрив, а також обробка ґрунту лише частково усуває зниження врожаїв при беззмінних посівах. Ідеальне умова - щорічна зміна ділянки, тобто суворе дотримання сівозміни.

У давні часи при ґрунтовтоми хлібороб закидав ділянку і переходив на інший. На старий він повертався після двох і більше років. Однак зі зростанням населення необхідно було відновлювати родючість ґрунтів іншими методами.

Аналізуючи причини падіння врожаїв, можна запропонувати кілька способів позбавлення від ґрунтовтоми:
-сівозміна культур з поверненням на попереднє місце через два-три роки;
-зміна сортів однієї і тієї ж культури: пізньостиглих і ранньостиглих, з різною стійкістю до хвороб;
-обробіток культур на зелене добриво, яке за змістом елементів живлення не має переваги перед гноєм, проте оздоровлює грунт від хвороб, знижує засміченість. Найкращі зелені добрива - редька олійна, люпин, фацелія, гірчиця, рапс озимий та ярий. Однак і вони мають недолік: для їх розвитку потрібно більше часу, ніж, наприклад, для озимого жита, яка, будучи посіяною досить пізно, тобто після збирання врожаю на дачі, рано звільняє поле під весняну сівбу;
-використовувати рослини-санітари. При зараженні картопляної нематодою для оздоровлення ґрунту висівають конюшини-злакові травосуміші, буркун, овес. Ґрунтові гриби, переробні рослинні залишки і одночасно знищують нематод, підсилюють свою діяльність при оранки зелених і органічних добрив. Компост із зелених добрив знижує зараженість ґрунту;
-для оздоровлення ґрунту можна застосовувати зелені добрива двома способами, в залежності від розмірів дачної ділянки. На малих площах сівозміну вести важче, тому доводиться щорічно використовувати проміжні посіви культур на зелене добриво. Поле звільняється від врожаїв в різні терміни. Після пізніх культур хороші результати дає озиме жито, яку в південній зоні висівають до 20 вересня, в центральній і північній - до 10-15 вересня. При теплій і тривалій осені можна посіяти жито 30 вересня. Зелена маса її заорюють до 15 травня, після чого можна висівати майже всі сільськогосподарські культури.

 Після ранніх культур можна висівати хрестоцвіті (ріпак яровий і озимий, редька олійна, гірчиця біла), які відрізняються холодостійкістю і ростуть до пізньої осені. Якщо врожай забирається на початку серпня, можна обробляти люпин вузьколистий і жовтий. На зиму його рекомендується зорати.

 Однак слід мати на увазі, що щорічне застосування сидератів при беззмінних посівах основної культури повністю не знімає ґрунтовтоми. Сівозміна все ж таки необхідний, культури повинні змінювати один одного, нехай не так часто, як хотілося б.

 Якщо ділянка велика, його можна розділити на дві частини, одну частину з якої виводять із сівозміни і засівають озиминою або яровими на зелене добриво. У фазу цвітіння всю їх масу заорюють або скошують і із зеленої маси готують компост для інших культур. Потім можна посіяти ще поукісні культури, яку заорюють пізньої осені. І вже на наступний рік на даній ділянці можна розміщувати культури сівозміни. Це прискорений спосіб оздоровлення ґрунту.

 Перераховані способи використання зелених добрив мають свої переваги і недоліки. Слід врахувати, що культури на зелене добриво також потрібно чергувати, адже і вони, особливо люпин, можуть накопичувати специфічні захворювання.

 У теплиці є свої складності боротьби з ґрунтовтоми. Набір рослин обмежений (помідори, огірки, рідше фізаліс, баклажани), тому дотримуватися сівозміни складніше. Щорічно бажано висівати озимі (рапс, жито), коріння яких довше знезаражують грунт. Проміжні культури тут, як і у відкритому ґрунті, потрібно періодично міняти. Боротьба з хворобами ведеться почергово медьвмістимимі і синтетичними препаратами. У виняткових випадках в теплиці можна восени замінити орний шар ґрунту.

В.І. Сороко.