Керування курсом
У цьому аспекті дистанційне навчання і його методологічна модель - окремий дистанційний курс - це та система, що, завдяки своїм можливостям, архітектурі, спрямованості, суб'єкт-суб'єктним відносинам в умовах спілкування і співробітництва, дозволяє здійснити нерозривний зв'язок викладання і навчання. Студент як особистість бере участь у процесі виробництва, споживанні, практичній самооцінці і знову виробництві власних знань на необхідному йому рівні і для потреб його діяльності. Такий досить складний спільний процес передачі - обробки - удосконалення - обробки більш високого якісного рівня і нарешті - використання знань у практиці, за твердженнями закордонних авторів, знімає всі бар'єри дистанціонування викладача й студента і перетворює навчальну діяльність на процес взаємного удосконалювання її учасників.
Система дистанційного навчання має створюватися і керуватися як розгорнута багатофункціональна і багаторівнева структура. Необхідність багаторівневої структури навчальних матеріалів і діяльності обумовлена наявністю груп населення, що бажають одержати ті чи інші види освіти. У силу неоднорідності їхньої базової підготовки передбачається визначений адаптаційний рівень, що призначений для вирівнювання початкових знань. Відмінною рисою такої освіти є віртуальність (індивідуальність, непередбачуваність) траєкторії навчання, яка вибирається із запропонованого викладачем переліку чи конструюється самостійно (залежно від рівня підготовки студента).
У дистанційному навчанні підлягають керуванню цільова підсистема, що відповідає за кількісні та якісні характеристики, сукупність засобів процесу навчання та підсистема адміністрування навчального процесу, що складається з соціально-педагогічного (спілкування з тьютором, групою, колегою) та загальнопедагогічного керування. Основні функції керування: контроль входу-виходу системи, тобто підвищення ефективності діяльності і якості створюваного особистісного інформаційного середовища кожного слухача; рішення по зворотному зв'язку і керуванню функціонуванням навчального процесу як системи. Ефективність входу-виходу має тривалий еволюційний характер, змінюється від модуля до модуля і регулюється педагогічними і психологічними засобами. Оскільки реакція підсистеми, що керується, має багатовимірний характер, у першу чергу треба звертати увагу на внутрішню і зовнішню динамічну врівноваженість інформаційного простору студента.
Визначальною відзнакою дистанційного навчання є постійне і різноманітне за формою і за змістом спілкування студентів з координатором курсу - тьютором. Тьютор може вибирати за необхідністю різні форми спілкування, які, на його думку, корисні для активізації навчання у цьому випадку. Розглянемо цільове призначення декількох з них, будь-як прогнозуючи можливі форми втілення: Інформаційні: з метою інформації або методичного керівництва (листи різного змісту, есе, сценарії дискусії у форумі або чаті, додаткові посилання на СЛ). обговорення у групах, практичні завдання з роз'ясненням та ін.).
Підтримуючі методично і психологічно: з метою адаптації до навчального матеріалу (інструкції, алгоритми та моделі діяльності, обговорення ускладнень та помилок, надання прикладів обробки тексту та виконання практичних завдань з обговоренням, створення підсистеми порівневих контрольних завдань для самотестування із спрямовуючими вказівками та ін.); з метою створення атмосфери мотивації та зацікавленості у пізнавальній діяльності (додаткові матеріали, заходи та приклади, спрямовані на формування самовпевненості у тих, хто навчається). Навігаційні: допомога у виборі з альтернативних, можливих технологій самостійної діяльності, саме такої, що відповідає одночасно і наявним базовим знанням і умінням, і запланованим.
Діяльнісно-організаційні і формуючі: ті, що дозволяють сконструювати самостійну діяльність (розглянуті зразки, алгоритми, операційний апарат, моделювання процесу діяльності і мисленнєвий експеримент, що дозволяють визначити обсяг потрібних знань для забезпечення плідної діяльності); усі ці заходи формують впевненість людини у самореалізації, умінні планувати свою діяльність, у першу чергу мислення, і визначати необхідний простір знань, у тому числі додаткових (потрібен пошук!), що мають забезпечити ефективно цю діяльність. Контрольно-коригуючі заходи і цілі спілкування спрямовані, в першу чергу, на регулювання процесу навчання, а по-друге, показують автору курсу, або тьютору, ті місця, які вимагають доробки, адаптації, коригування з будь-яких причин, але з метою удосконалення курсу.
Саме така двостороння взаємодія студента і викладача у напрямку удосконалення навчального курсу дозволяє їм обом як суб'єктам навчального процесу якомога наочніше зменшити відстань один від одного і нарешті скасувати зовсім почуття відчуженості, або дистанційності. Сумісна праця, співробітництво - ось найважливіші умови дистанційного навчання! Контролюючи й оцінюючи вплив поточної ситуації на траєкторію розвитку, варто наділяти підсистему адміністрування свободою у тій мірі, у якій вона буде сприяти рішенню виникаючих проблем без порушення цілісності загальної системи і з досягненням найкращого з можливих у цій ситуації результатів. Педагогічне керування
Источник: "Дистанційний навчальний процесс" за редакциєю В.Ю Бикова та В.М. Кухаренка.
Дистанційний курс на - http://dm.bcoreanda.com