Стилі мислення (щодо його організації)
Мислити - на основі вже вжитої і сприйнятої інформації - значить обробляти (повторенням, асоціацією, аналізом, синтезом та ін.), накопичувати і відтворювати інформацію і продукувати на її основі нову якісно унікальну ідею. Стилі мислення описані великою кількістю психологів і педагогів. У зв'язку з розмаїтістю існуючих систем опису стилів мислення для практичного використання пропонується спрощена система ЄЛКО (Єрман Лівер Конструкція Опит), що поділяє основні стилі мислення на дві групи: синоптики і ектеники. Слово «синопсис» походить з грецької і означає спільність, глобальність. Синопсис у рамках стилю мислення характеризує сприйняття феномена в його цілісності.
Учнів-синоптиків характеризує підсумовуючий, узагальнюючий підхід і до пізнання, і до когнітивної обробки нової інформації. Ектасис - грецький антонім синопсису - означає роз'єднаність, точніше, тенденцію розгортати або розчленовувати ідею. У рамках стилю мислення ектасисом характеризується «сприйняття феномена в різноманітності його компонентів». Пізнання і когнітивна обробка нової інформації зі складових її атомів характеризує манеру учнів-ектеників. Синоптик і ектеник характеризуються не однією, а безліччю особливостей. Приміром, з трьох синоптиків один може мати майже всі підкомпоненти свого типу (з лівого стовпчика схеми), інший - тільки одну третину, а третій - половину. У середньому ж вони усі вийдуть на рівень характеристики синоптиків. На макрорівні аналізу їхньої поведінки і переваг ці учні схожі, на мікрорівні - це три різних типи учнів з трьома різними типами переваг.
Цілісноспрямованість і детальноспрямованість.
Цілісний підхід до навчання характеризується сприйняттям «загальної картинки». Власники цього підходу бачать «ліс», а не дерева, а в обробці інформації просуваються «зверху вниз», зосереджуючись, у першу чергу, на загальному її значенні. Вони намагаються наділити значенням усе, що роблять, але нерідко випускають з уваги визначені деталі. Якщо випущених деталей виявляється досить багато, то остаточне значення, що вони «вигадують», може виявитися дуже далеким від реальності. Критичним моментом у цілісному підході до навчання є зосередженість учня на головній, загальній думці, що обумовлює таким чином напрямок і фокус його уваги. Ми вчимо окремих студентів, а не групу. Але група у своїй діяльності акумулює ці завдання. У роботі цілісноспрямованих учнів більше промахів, ніж грубих помилок. Якщо їх попросити самостійно перевірити і виправити свої помилки, вони швидше за все не знайдуть їх.
І це, мабуть, та область, над якою їм варто працювати, тобто здобувати навички розпізнавання і виправлення власних помилок. Самому учневі це може здатися жорстоким, але повернення його робіт на переписку або переробку доти, поки вони нарешті не будуть виконані точно й акуратно, - один з кращих способів, яким викладач може допомогти своєму учню в придбанні необхідних навичок. Знову ж таки повернення роботи на самостійну перевірку і виправлення ефективніше, ніж відзначати помилки самому викладачу, тому що цілісносприймаючі учні, як правило, не зважають на ремарки викладача.
Детальноспрямовані учні орієнтовані на точні предмети і деталі. Це саме ті, хто «за деревами не бачить лісу». Обробка інформації тут відбувається «нагору» за закономірністю: сприйняття форми - первинне, загальне значення - вторинне. Бувають випадки, коли інтерес до деталей в учнів цього типу робиться всеосяжним і незалежним від загальної концепції пізнаваного предмета, що створює додаткові труднощі у їхньому навчанні. Детальноспрямовані учні навчаються за принципом поступальної, або поетапної, обробки інформації. Те ж саме можна сказати про усі види навчальної діяльності, що включають конкретний експеримент, який попередньо детально розроблено і розплановано. Синтетичні й аналітичні розходження
Источник: "Дистанційний навчальний процесс" за редакциєю В.Ю Бикова та В.М. Кухаренка.
Дистанційний курс на - http://dm.bcoreanda.com