Тьютор повинен моделювати типи і змістовне навантаження комунікацій, до яких він прагне залучити студентів. Тьютор повинен надавати ясну спрямованість студентам на всі частини курсу, включаючи роботу у групах та комунікацію. Зміст, підтримка студента та навчальна активність - три критичних елементи дистанційного навчання. Спробуймо проаналізувати наведені дані і визначити можливі складові реакції викладачів та спрямування їхньої діяльності. По-перше, прохання студентів щодо залучення їх до технологій викликано їхньою цікавістю до всього нового, а особливо до таких нових засобів спілкування, як комп'ютери.

 Але викладач повинен, скориставшись цим інтересом студентів, розгорнути перед ними якнайширше інформаційний простір, що дозволяє поринути у різноманітні дані понять, процесів своєї спеціалізації, критеріїв, і закономірностей тощо, які взагалі існують як певна система, і які можна системно показати саме за допомогою інформаційних технологій. По-друге, технологічна підтримка інновацій для підвищення якості курсів, перш за все передбачає проектування і розробку цих інновацій особисто для ознайомлення із чи їмсь розробками і адаптування їх до свого курсу у відповідній формі. Ці обидві задачі для викладача є і уже відповідальними і складними. Мабуть, тому більшість викладачів вбачає, що саме технологічна підтримка вже й є інновацією і має сприяти підвищенню якості курсу. Це неправильна думка.

 У дистанційному навчанні у зв'язку з усуненням просторових, часових, вікових та інших кордонів відкривається безмежна можливість як для змістовних, так і для організаційних, педагогічних і психологічних інновацій, які мають істотне соціальне значення, оскільки всі вони спрямовані на удосконаленість людини як особистості.
По-третє, бажання студентів вчитися дистанційно викликано різними особистими та індивідуальними причинами. Викладач має скористатися цим бажанням, щоб показати студентам всі інформаційні (змістовні та діяльніші) і соціальні (спілкування і само визначеність) можливості навчання. Отже, це бажання студентів знов-таки поширює завдання викладачів і вимагає більш серйозного ставлення як до підготовки дистанційних курсів, так і до організації навчального процесу за ними. По-четверте, підвищення гнучкості роботи не є декларативною заявою. Його треба передбачати, проектувати і організовувати.

 Які саме засоби передбачатиме кожен викладач, це його власна справа. Але з точки зору спрямованості на високу якість навчального процесу, ці засоби повинні мати альтернативні та варіативні риси, які б дозволили їхнє використання у методиці конструктивізму на всіх етапах й у всіх складових навчального процесу: сприйманні і переробці знань; формуванні умінь та здібностей і втіленні знань у пізнавальну діяльність; критичній оцінці знань засобами самоконтролю; визначенні необхідності пошуку потрібних знань тощо. Західні дослідження показують, що 30% викладачів оцінюють свої вміння підготувати навчальні матеріали для дистанційного навчання як добрі. Понад 67% з них вважають, що технічні та педагогічні вміння важливі, але більшість перевагу віддає педагогічним вмінням (72,5%). Дехто з викладачів вважає, що у ході навчального дистанційного процесу важливо також вміти модерувати та мотивувати групу (46,2%).

Источник: "Дистанційний навчальний процесс" за редакциєю В.Ю Бикова та В.М. Кухаренка.

Зразок роботи тьютора на - http://dm.bcoreanda.com