Зварні з’єднання. З’єднання деталей при зварюванні супроводжується місцевим нагріванням поверхонь, що з’єднуються, до розплавленого або пластичного стану. Зварюванням можна з з’єднувати як металічні, так і неметалічні деталі.
Зварне з’єднання вважається найбільш досконалим нероз’ємним  з’єднанням.
До його переваг належать:
    рівноміцність щодо сполучених поверхонь,
    економія матеріалів і зменшення маси у порівнянні з заклепковими з’єднаннями,
    висока продуктивність і технологічність процесу зварювання. Недоліками з’єднання вважаються
    появлення температурних напружень і їх концентрація,
    жолоблення  тонкостінних деталей.
Найбільш поширеними способами зварювання є електродугове, електроконтактне та газове (хімічне). Також застосовують нові способи зварювання – тертям,  вибухом, ультразвуком та ін.
    При електродуговому зварюванні під дією тепла електричної дуги оплавляються сполучені поверхні і їх метал разом з металом електрода , який обмазується захисним покриттям або під шаром флюсу, утворюють міцний шов. Таким способом зварюються конструкційні сталі будь-яких марок. Електродугове зварювання високолегованих  сталей, а також сплавів на основі алюмінію, міді, молібдену проводиться в середовищі захисного газу – аргону або гелію. Метал практично необмеженої товщини дозволяє зварювати електрошлакове зварювання.
    При газовому зварюванні розігрівання поверхонь, що з’єднуються, і прутка присаджувального матеріалу забезпечується згорянням газу (ацетилену) в струмені кисню. Таке зварювання застосовується для герметичного з’єднання деталей відносно малої товщини.
    При електродуговому зварюванні залежно від взаємного розташування деталей відрізняються з’єднання встик (а), внапустку (б), таврові (в) та кутові ( г). При цьому збільшення товщини деталей потребує додаткового розділування поверхонь.
При розрахунках для з’єднань встик, які навантажуються стискаючою (розтягуючою) силою Р, контролюється умова міцності:
 де    S – товщина зварюваних деталей;
l – довжина зварювального шва;
  – допустиме нормальне напруження зварювального шва, приймається   [] для матеріалу деталей.
При розрахунках для з’єднань внапустку, навантажених силою Р, контролюється умова міцності  де    К – катет зварювального шва,
  - допустиме дотичне напруження зварювального шва, приймається    0,65[].
Заклепкові з’єднання. Заклепкове  з’єднання здійснюється з використанням додаткової деталі – заклепки. Форма та розміри заклепок стандартизовані. У деяких випадках при формуванні з’єднання на одній з деталей  виконується суцільна або пустотіла (пістон) цапфа ( б). Заклепкові з’єднання розповсюджені в машинобудуванні, будівельних конструкціях і приладах. Для їх виготовлення застосовуються сталі марок 2, 3, 10, а також алюмінієві і мідні сплави.
    У зрівнянні зі зварними з’єднаннями переваги заклепкових полягають у можливості з’єднання незварюваних деталей, менших руйнуваннях деталей при розбиранні, а також меншій концентрації напружень. Недоліки їх визначаються малою продуктивністю технологічного процесу, великими витратами металу, значною вартістю, підвищеним рівнем негативного впливу вібрацій на робітників.
До основних типів заклепкових з’єднань належать з’єднання внапустку (а), з одною (б) та двома накладками. Також застосуються однорядні, дворядні та ін. типи заклепкових з’єднань..и т.д.

Размер 90 kb