Засоби активізації самостійної практичної діяльності
Засоби активізації і мотивації самостійної практичної діяльності мають бути розроблені як при проектуванні дистанційного курсу, так і конструюватися тьютором під час керування навчальним процесом. Вони можуть бути індивідуально спрямовані на певних студентів з метою адаптації до навчальних матеріалів, або, навпаки, з метою підвищення вимог до рівня навчальної діяльності. Усе це робиться для усвідомлення і присвоєння знань у діяльності, щоб інтерес до навчального матеріалу не тільки не вщухав, а, навпаки, зростав.
В основі запропонованих засобів лежить ідея діяльнісного підходу до опанування навчальною інформацією та для визначення і усвідомленого використання різних рівнів обробки інформації, починаючи з копіювання (усвідомленого) та повторення зразків у різних практичних ситуаціях і закінчуючи дослідницьким та пошуковим підходом до інформації. Подані засоби мають відкрити всі секрети для формування студентом особистої майстерні практичної діяльності з її проектуванням і створенням особистісного інструментарію для забезпечення діяльності. Тут мають стати в нагоді засоби структурування, навігації та визначення форм діяльності. Знати - це не просто пам'ятати відповідні знання, а виконувати відповідну діяльність, що пов'язана з цими знаннями.
Засобами підвищення мотивації при організації спілкування та співробітництва є:
■дискусія за темою;
■обмірковування та висування гіпотез і пропозицій у співпраці;
■організація діяльності у малих групах (соціальний, змістовний, психологічний напрямки);
■творення сценаріїв (пропозиція альтернативних сценаріїв);
■попереднє обговорення і вибір теми чату;
■обговорення у чаті;
■система питань-підказок;
■обговорення відкритих питань;
■приклади і тактика проведення обмірковувань;
■врахування закономірностей спілкування і взаємодії (обговорення у дискусії);
■звертання до особистих інтересів студентів;
■додаткова інформація, у тому числі щодо особливостей спілкування як соціального і формуючого процесу;
■цікаві факти і знання (у тому числі прикладні, досвід тощо);
■гумор та жартівливі висловлювання;
■засоби спілкування в інших навчальних ситуаціях (текст, діяльність);
■взаємний контроль (у тому числі тестування) у малих групах;
■навчання постановці (формулюванню) питань, спрямованість питань (інформаційні, кодуючі, спрямовуючі, проблемні, акцентуючи увагу, заспокійливі, сприяння спілкуванню та ін.);
■застосування активного сприйняття та мотивації успіху;
■моделювання можливої ситуації, використання візуалізації: «уявімо собі, що...».
Слід пам'ятати, що спілкування загалом є основною компонентою навчального процесу у всіх його формах. Отже, для нормального функціонування навчального процесу на присутність і можливості спілкування, а також на інтерактивність всіх складових навчання слід звертати особливу увагу. Запропоновані заходи і засоби можуть і повинні використовуватися всіма учасниками навчального процесу: студентами, розробником, тьютором при проектуванні і здійсненні навчання, на кожному його кроці чи етапі. І, перш за все, це стосується оволодіння засобами спілкування, опанування його закономірностей, вміння застосовувати у процесі спілкування цікаву доречну інформацію, користуватися засобами діалогу та обговорення, такими як різноманітні питання та врахування особистісних інтересів співбесідника. Фрагменти або певні варіанти цих засобів можуть бути задіяні у будь-яких ситуаціях навчального процесу. Педагогічний супровід та підтримка
Источник: "Дистанційний навчальний процесс" за редакциєю В.Ю Бикова та В.М. Кухаренка.
Дистанційний курс на - http://dm.bcoreanda.com