Конструктивістський простір
Навчальне середовище повинно сприяти активній і самостійній навчальній діяльності, особистій зацікавленості якістю кінцевих результатів, забезпеченням продуктивної діяльності, формуванням особистісних якостей, таких як творче мислення, здатність до нестандартної оцінки будь-яких ситуацій і діяльності у них, самореалізація особистості постійно змінюваних умовах і мобільність у взаємодії із зростаючим обсягом інформації. Така модель передбачає постійне саморегулювання і аналіз результатів навчальної діяльності, що забезпечується засобами навчання і самоконтролю, які підтримують постійний високий рівень мотивації.
Ці засоби можуть бути запропоновані у вигляді зразків або рекомендацій до діяльності викладачами, але можуть бути сконструйовані самими студентами у процесі саморегулювання ними своєї навчальної діяльності. Оскільки і навчальні, і контрольні засоби, і сам процес діяльності конструюються особистістю в кожному конкретному випадку з урахуванням нею свого досвіду, умов діяльності, її цілей, базових знань тощо. Такий педагогічний підхід можна вважати конструктивістським, і саме індивідуалізація підходу висуває проблему будь-яких видів діяльності на перше місце. Для успішного застосування ідей конструктивізму викладач повинен спроектувати конструктивістський простір, який складається з восьми складових: активності, конструктивності, співробітництва, цілеспрямованості, комплексності, змістовності, комунікативності, рефлексивності.
Активність. Студенти залучаються у навчальний процес там, де вони відповідають за результат. У відповідній навчальній ситуації студенти з використанням формальної інструкції можуть отримати вміння та знання про те, що вони вивчають. Через співтовариство та гру або роботу студенти розвивають вміння та знання, якими вони обмінюються з іншими членами цього співтовариства. У всіх цих ситуаціях студенти активно маніпулюють об'єктами і інструментами та вчаться відображати те, що вони роблять.
Конструктивність. Студенти інтегрують нові ідеї з попередніми знаннями під час створення смислу або засобу. Вони конструюють свої особисті засоби для різних явищ. Моделі, які студенти будують для дослідження речей, прості на перший погляд, але з досвідом, підтримкою тьютора та рефлексією вони стають все більш складними. Студенти повинні підтримуватися тьютором у процесі руху до знань.
Співробітництво. Студенти працюють у навчальному, побудованому на знаннях, середовищі, досліджуючи вміння кожного за допомогою підтримки та моделювання і спостерігаючи за потребами кожного студента. Людина завжди потребує для розв'язання проблем та виконання завдань допомоги інших.
Цілеспрямованість. Усі наміри людини цілеспрямовані. Ми завжди крокуємо до якої-небудь цілі, і ця ціль може бути простою або складною. Коли студенти активно та з бажанням намагаються досягти когнітивної цілі, вони думають та вчаться більше і усвідомленіше. Навчальний простір має підтримувати студентів у розумінні їхньої цілі у цій навчальній ситуації.
Комплексність. Найбільший інтелектуальний гріх викладачів полягає у тому, що вони спрощують більшість ідей, аби зробити їх більш досяжними для студентів. З цього студенти роблять висновки, що світ простий. Проблеми не можуть розв'язуватись тільки передбаченими у книжках та підручниках шляхами. Ми повинні залучити студентів до розв'язання складних, недостатньо структурованих проблем так само, як і до простих проблем. Студентів необхідно залучати до найвищого рівня розряду мислення, і вони будуть розвивати у себе широкий погляд на світ.
Змістовність. Останні дослідження показали, що навчальні завдання, які базуються на завданнях реального світу, або на проблемному навчальному просторі, чи моделюються на деяких подіях, не тільки краще розуміються, але й більш змістовно трансформуються у нові ситуації. Студенти повинні більш отримувати знання та вміння з реального життя та вчитися застосовувати їх на реальній практиці, ніж абстрактні ідеї у правилах, які спочатку запам'ятовуються, а потім використовуються, але вже до розв'язання інших проблем.
Комунікативність. Навчання це суттєво соціальний діалоговий процес. Це означає, що, маючи проблему або завдання, людина природньо шукає думки та ідеї інших. Технології можуть підтримувати цей процес завдяки можливостям контакту з будь-ким у світі. Коли студенти стануть частиною співтовариства, побудованого на знаннях, вони зможуть вивчати множину поглядів на світ та можливі шляхи розв'язання проблем.
Рефлексивність. Студенти повинні озвучувати те, що вони роблять, обговорювати зроблене, використані стратегії та відповіді, які вони знайшли. Коли вони озвучують вивчене і відображають процеси та явища, які викликали процес, вони розуміються на інформації більше, краще спроможні використати знання, які вони сконструювали у новій ситуації. Діяльнісна теорія навчання
Источник: "Дистанційний навчальний процесс" за редакциєю В.Ю Бикова та В.М. Кухаренка.
Дистанційний курс на - http://dm.bcoreanda.com