Конічні зубчасті передачі застосовують у тих випадках, коли вісі валів перетинаються під деяким кутом  ( як правило,  = 900)
Передачі з міжосьовим кутом, відмінним від 900, застосовують рідко внаслідок складності форм і технології виготовлення корпусних деталей, які несуть ці передачі, хоч для самих коліс міжосьовий кут не має значення. Незважаючи на те, що конічні колеса складніші ніж циліндричні у виготовленні і монтажі, вони мають достатньо широке використання в машинобудуванні, яке визначається умовами компонування вузлів машин.
    Прямозубі конічні зубчасті колеса доцільно застосовувати при невисоких колових швидкостях (до 2...3 м/с допустимо до 8 м/с). Зубці оброблюють на спеціальних верстатах для нарізування конічних коліс. В масовому і крупносерійному виробництві у зв’язку з можливістю компенсації при нарізуванні зубців наступних деформацій загартування конічні колеса не шліфують, а обмежуються притиркою. В конічних колесах для забезпечення при складанні правильного контакту зубців передбачають можливість осьового регулювання зубчастих коліс.
    Конічні передачі більш складні, ніж циліндричні у виготовленні та монтажі внаслідок наступних причин:
– для нарізування конічних коліс потребуються спеціальні верстати;
– необхідно витримувати допуски на кути  та  ;
– при монтажі треба забезпечувати збіг вершин конусів;
– складніше виконувати колеса тієї самої точності, що й циліндричні;
– перетинання валів ускладнює розташування опор (одне з конічних коліс розташовується, як правило, консольно, при цьому збільшується нерівномірність розподілення навантаження по довжині зубця);
– у конічному зачепленні діють осьові сили, що ускладнює конструкцію опор.
    Навантажувальна спроможність конічної прямозубої передачі складає   0,85 циліндричної.
Геометричні параметри
Аналогом початкових та ділильних циліндрів є початкові та ділильні конуси. Початкові і ділильні конуси, як правило, у конічних коліс співпадають, внаслідок того, що для конічних коліс кутову корекцію практично не застосовують
В якості торцевих перерізів розгядають перерізи поверхнями додаткових конусів.
Конуси, утворюючі яких перпендикулярні до утворюючих ділильних конусів, мають назву додаткові конуси.
    Переріз зубця додатковим конусом має назву торцевий переріз
Розміри по зовнішньому торцю зручніші для замірів, їх вказують на кресленнях. Розміри у середньому перерізі використовують у силових розрахунках.
    Черв’ячні передачі
Черв’ячні передачі відносяться до числа зубчасто-гвинтових, які мають характерні властивості зубчастих і гвинтових передач.
Черв’ячна передача складається з черв’яка, тобто гвинта з трапецеїдальною чи близькою до неї по формі різьбою, та черв’ячного колеса, тобто зубчастого колеса особливої форми, яку отримують внаслідок взаємного огинання з витками черв’яка.
Рух у черв’ячних передачах перетворюється за принципом гвинтової пари чи за принципом нахиленої площини.
    Черв’ячні передачі застосовують при необхідності зниження швидкості та передачі руху між осями, які перехрещуються (кут перехрещування, як правило, становить 900).
Обсяг застосування черв’ячних передач складає близько 10 % від передач зачепленням. Випуск черв’ячних редукторів по числу одиниць складає коло половини загального випуску редукторів.
Широко застосовуються черв’ячні передачі у підйомно-транспортних машинах, верстатах, автомобілях та інших машинах.
Переваги:
– велике передаточне відношення;
– плавність та безшумність
– висока кінематична точність;
– самогальмування.
Недоліки:
– низький ККД;
– знос, заїдання;
– використання дорогих матеріалів;
– висока точність складання.
    Характерними особливостями роботи черв’ячних передач порівняно з зубчастими є великі швидкості ковзання і несприятливий напрямок ковзання відносно лінії контакту.
Велике ковзання – причина зниженого ККД, підвищеного зносу, заїдання.
ККД підвищується у разі збільшення числа заходів черв’яка (збільшується ) та зменшення коефіцієнта тертя чи кута тертя .
    У зв’язку з високими швидкостями ковзання та несприятливими умовами змащування матеріали черв’ячної пари повинні мати антифрикційні властивості, зносостійкість та знижену схильність до заїдання.
Черв’яки виготовляють з вуглецевих чи легованих сталей
Найбільшу навантажувальну спроможність мають пари, у яких витки черв’яка термооброблені до високої твердості (загартування, цементація тощо) з наступним шліфуванням.
    Черв’ячні колеса виготовляють переважно з бронзи, рідше з латуні чи чавуну.
Черв’ячні передачі працюють з великим тепловиділенням. Між тим нагрів мастила до температури, що перевищує граничну, приводить до втрати їм захисної здатності і до небезпеки заїдання в передачі.
В деяких черв’ячних передачах застосовують штучне охолодження. Для черв’ячних передач при порівняно малій потужності і високому ККД (багатозаходні черв’яки), як правило, достатньо природного охолодження.
Способи штучного охолодження:
1. Обдув корпусу за допомогою вентилятора (К збільшується до 20...28Вт/(м2 0С), поверхня, яка обдувається, забезпечується ребрами).  
2. Устаткування в корпусі водяних порожнин чи змійовиків з проточною водою ( К збільшується до 90...200 Вт/(м2 0С) при швидкості води до 1 м/с).
3. Застосування циркуляційних систем змащування зі спеціальними холодильниками.

Размер 67kb