Взаємозамінність – це принцип конструювання та виготовлення деталей, що забезпечує можливість складання чи заміни при ремонтах незалежно виготовлених з заданою точністю деталей та складальних одиниць без додаткової обробки і припасування їх зі збереженням відповідної якості.
Взаємозамінність може бути:
– повна (передбачає з’єднання без додаткової обробки всіх спряжених деталей, що надходять на складальні операції);
– неповна ( передбачає з’єднання без додаткової обробки тільки частини деталей, виготовлених з меншою точністю).
Деталі і складальні одиниці будуть взаємозамінними тільки тоді, коли їх розміри, форма та інші параметри знаходяться у визначених межах. Це здійснюється за рахунок стандартизації норм взаємозамінності, забезпечення відповідних параметрів деталей, виконання технічних умов на їх виготовлення.
Параметри деталей кількісно оцінюють за допомогою розмірів.
Розмір – це числове значення лінійної величини (діаметр, довжина, висота та ін.) в обраних одиницях вимірювання. Розміри поділяються на номінальні, дійсні і граничні.
Номінальний розмір – розмір, відносно якого визначаються граничні розміри і який використовується для відліку відхилень
Номінальні розміри вибирають під час конструювання на основі розрахунків або за конструктивними міркуваннями і проставляють при кресленні деталі або з’єднанні деталей. Номінальні розміри після розрахунків округляють до найближчого з рядів нормальних лінійних розмірів згідно з ГОСТ 6636-69.
Дійсний розмір – це розмір, встановлений вимірюванням з допустимою похибкою
Граничні розміри – це два допустимих розміри (найбільший і найменший), між якими повинен знаходитись дійсний розмір.
На кресленні деталі або з’єднанні проставляють номінальні розміри, а кожний з двох граничних розмірів визначають по його відхиленнях від номінального.
Поле, обмежене верхнім і нижнім відхиленнями, називається полем допуску
Воно визначається величиною допуску і його розташуванням відносно номінального розміру (нульової лінії). Нульова лінія при графічному зображенні полів допусків відповідає номінальному розміру. Вище нульової лінії розташовуються додатні відхилення, нижче – від’ємні.
Призначення допусків на розміри деталей регламентуються “Єдиною системою допусків і посадок” (ЄСДП). ЄСДП – це сукупність закономірно побудованих рядів допусків і посадок, оформлених у вигляді стандартів, яка призначена для вибору мінімально необхідних, але достатніх для практики варіантів допусків і посадок
У залежності від числа a у допуску TD стандартами для розмірів до 500 мм встановлено 19 квалітетів (ступенів точності):
– IT01, IT0, IT1, IT2 – для кінцевих мір;
– IT2 ...IT5 – для калібрів
– IT5 ... IT11 – для сполучених розмірів деталей машин;
– IT12 ...IT17– для вільних (несполучених) розмірів.
Посадка – це характер з’єднання деталей, яка визначається величиною отриманих в ній зазорів чи натягів, і яка характеризує свободу переміщення з’єднаних деталей чи опір їх взаємному переміщенню.
Характер посадки залежить від співвідношення полів допусків валу й отвору і визначається величиною зазорів або натягів, які при цьому виникають.
Зазор – це різниця між розмірами отвору і валу, якщо отвір більший за вал.
Натяг – це різниця між розмірами отвору і валу, якщо вал більший за отвір.
В залежності від взаємного розташування полів допуску отвору та валу розрізняють посадки з зазором, натягом та перехідні.
Размер 6kb7