Основною задачею динамічного  аналізу механізмів є визначення дійсного закону руху ланок механізму. при цьому треба враховувати маси і моменти інерцій всіх ланок механізму, а також всі сили і пари сил, що прикладені до ланок механізму. В результаті ми отримаємо рівняння руху (рівняння динаміки). Навіть для відносно простих механізмів таке рівняння є складним і вирішення його викликає певні труднощі.
     Для спрощення задачі  реальний механізм замінюється його динамічною моделлю. За динамічну модель приймається початкова ланка механізму, яка має інерційні властивості еквівалентні інерційним властивостям усього механізму і зазначає навантаження, що еквіваленті усім силам та парам сил, що прикладені до  ланок механізму.
     Якщо початкова ланка здійснює обертальний рух, то динамічна модель має форму диска, у якого момент інерції  Ізв і яка навантажена моментом сил Мзв. У такої моделі закон руху буде одноковий з законом руху початкової ланки реального механізму.
Ця модель є найбільш поширеною. Таким чином, побудова динамічної моделі  полягає в приведенні сил (визначення Мзв) і в приведенні мас (визначення Ізв).
Рух механізму завжди має три етапи:
1)    пуск (АРС ≥АСО) , при цьому надлишкова робота іде на збільшення кінетичної енергії механізму; у ряді випадків, коли це необхідно і можливо робота сил корисного опору  відключається.
2)    етап сталого руху – це основний етап, коли машина виконує корисну роботу, при цьому кутова  швидкість початкової ланки змінюється за періодичним законом і повторюється через однакові проміжки часу, який називається періодом;  такий характер руху визваний періодичною зміною рушійних сил або сил опору (АРС =АСО, Т=0).
3)    зупинка (АРС = 0), накопичена кінетична енергія використовується для подолання сило пору і гальмових сил
Для оцінки коливань кутів швидкостей  початкової ланки на другому етапі використовується поняття коефіцієнт нерівномірності руху:
max –  максимальне значення швидкості ланки приведення за цикл,
min – мінімальне значення швидкості ланки приведення за цикл,
ср – середнє (середньоарифметичне) швидкості ланки приведення за цикл.
    Практично встановлене допустиме значення коефіцієнту нерівномірності руху для:
генераторів перемінного струму від 0,003 до 0,005,
двигунів внутрішнього згорання від 0,0125 до 0,007,
компресорів від 0,01 до 0,02,
металообробних станків від 0,02 до 0,05.

Размер 2 526 kb